Профілактика синдрому професійного вигорання.
З метою профілактики синдрому професійного вигорання у Шевченківському територіальному центрі проводяться заняття з підвищення стійкості до стресу, украпленню емоційно- енергетичних та особистісних ресурсів соцпрацівників.
Від втрати інтересу до своєї професії не застраховані навіть найуспішніші фахівці. Якщо робота перестала приносити задоволення, а професійні обов’язки стали байдужі, якщо колеги по роботі почали викликати роздратування, а перспективи кар’єрного росту перестали надихати на трудові подвиги, то такі симптоми можуть бути ознаками професійного вигорання.
Соціальний працівник — це людина, що займається наданням соціальної допомоги людям, які не в змозі допомогти собі самостійно. Постійні стресові ситуації, в які потрапляє соціальний працівник в процесі складної соціальної взаємодії з клієнтом, проникнення в суть соціальних проблем клієнта, особиста незахищеність та інші морально-психологічні чинники негативно впливають на здоров’я соціального працівника.
Все це може привести до синдрому професійного вигорання, який є наслідком професійних стресів і являє собою сукупність стійких симптомів, що виявляються в негативних емоційних переживаннях і установках щодо себе і своєї роботи. Професійне вигорання — це динамічний процес, який виникає поетапно. Все починається з емоційного виснаження і закінчується виникненням у працівника почуття некомпетентності у своїй професійній сфері, неуспіху в ній.
Тому необхідна цілеспрямована робота по оволодіння вміннями та навичками саморегуляції (релаксація, ідеомоторні акти, визначення цілей і позитивна внутрішня мова сприяють зниженню рівня стресу, що веде до вигорання).
Звичайно, кожна ситуація унікальна, і відчуття стресу, втоми, невдоволення собою і своєю роботою засновані на комплексі проблем, особливих у кожної людини. З цієї причини можна звернутися до психолога, щоб мати можливість обговорити свою ситуацію.